“Нас врятує тіньовий сектор. Насправді, виробництво не зупинилося - у магазинах не стало менше товару. Виробництво наявне, але воно чим далі, тим більше переміщується у тіньовий сектор, який, за моїми оцінками, становить до 60%. Але в чому мій прогноз справді песимістичний - це в оцінці соціально-економічної політики уряду. На превеликий жаль, прем’єр-міністр відкидає - не на словах, а на ділі - партнерство влади і бізнесу. А без цього партнерства неможливо наповнити бюджет, а отже, й забезпечити належний соціальний захист громадянина.”

Про перспективи подолання економічної кризи, зарубіжні та українські підходи до стабілізації соціально-економічної ситуації, рятівну роль тіньового сектору та стратегічні ініціативи, яких не вистачає нашій країні, “Українському Слову” розповів директор Інституту відкритої політики, заступник голови Української республіканської партії “Собор”, доктор економічних наук Михайло ДОВБЕНКО.

- Михайле Володимировичу, як Ви можете оцінити в цілому соціально-економічну ситуацію в Україні? Наскільки серйозними, на Вашу думку, викликами для вітчизняної економіки є підписання Закону про підвищення соціальних стандартів; відтермінування надання чергового траншу кредиту МВФ; значні непередбачувані видатки, пов’язані із епідемією грипу; можливі штрафні санкції за недобір газу, які, за оцінками Президента, можуть скласти 7,8 млрд доларів США? Чи вистачить Україні міцності пережити ці виклики?

- Якщо підійти до аналізу ситуації відсторонено від нинішніх українських реалій, то жодна з окреслених проблем не несе і не може нести якихось надзвичайних загроз. Підвищення соціальних стандартів? Але ж соцстандарти постійно час від часу переглядаються, підвищуються, адже і ціни зростають - це звичайна, нормальна економічна ситуація. Кредит Міжнародного валютного фонду? Невже ж відтермінування у наданні лише одного траншу на кілька місяців потрібно сприймати як загрозу цілій державі? Видатки на подолання епідемії грипу? Але ж саме для таких випадків і передбачений резервний фонд державного бюджету…

Як бачите, нічого екстраординарного в наявних проблемах немає. Але те, що в суспільстві справді існує значна занепокоєність через ці питання, має під собою реальне підґрунтя. Справа в тому, що Кабінет Міністрів зараз проводить таку соціально-економічну політику, за якої навіть ординарна проблема може справді призвести до дестабілізації ситуації. Це свідчить про слабкість макроекономічної політики уряду. Наведу один приклад. Не таємниця, що вже впродовж кількох місяців ми розраховуємося із Росією за спожитий природній газ кредитними коштами. Це або кошти Міжнародного валютного фонду, або кошти, які виділяє Ощадбанк під заставу урядових цінних паперів - облігацій внутрішньої державної позики (виділено вже понад 18 млрд грн).  При цьому тарифи на газ не підвищуються. Таким чином, НАК “Нафтогаз України” стала фактично банкрутом. Звичайно, що у випадку звернення до виконання вимоги Росії щодо штрафних санкцій за недобір блакитного палива ситуація виглядатиме надзвичайно загрозливою. Понад те, у вкрай скрутному становищі опиниться державний Ощадний банк - а крах цієї установи викличе системну банківську кризу, яка може повернути нас у часи, коли розрахунки здійснювалися мішками готівки.

- Тобто Ваш прогноз загалом песимістичний?

- Катастрофи не буде - нас врятує тіньовий сектор. Насправді, виробництво не зупинилося - у магазинах не стало менше товару. Виробництво наявне, але воно чим далі, тим більше переміщується у тіньовий сектор, який, за моїми оцінками, становить до 60%.

Але в чому мій прогноз справді песимістичний - це в оцінці соціально-економічної політики уряду. На превеликий жаль, прем’єр-міністр відкидає - не на словах, а на ділі - партнерство влади і бізнесу. А без цього партнерства неможливо наповнити бюджет, а отже, й забезпечити належний соціальний захист громадянина.

- Але ж не варто забувати, що економічна криза - глобальне, а не суто українське явище. На Вашу думку, які з економічних проблем зумовлені об’єктивно, а які, в основі своїй, породжені невдалою макроекономічною політикою уряду?

- Детальну відповідь на це запитання я намагався сформулювати у статті “Як подолати економічну кризу. Рекомендації нобеліантів”, яку в 6-му номері за 2009 рік опублікував Вісник Національної академії наук України. Якщо ж говорити коротко, то варто зупинитися на наступних проблемах. Безумовно, економічна криза - явище глобальне. І спад валового внутрішнього продукту, приміром у І кварталі, по Європейському Союзу склав 2,5%. ВВП Болгарії, Румунії, Угорщини скоротилося в середньому на 2-3%, водночас у Польщі та Білорусі спостерігалося невелике, але все ж зростання. І на цьому тлі в Україні спад на більш як 22%!

Чому так сталося? У першу чергу через те, що Кабінет Міністрів сконцентрував зусилля на наповненні бюджету будь-якою ціною, а не на підтримці реального сектору. Зараз у ЄС на 7-10% знижуються податки у сфері обслуговування, у сфері дрібного бізнесу взагалі, а у нас - стягуються наперед. У США, Європі держава через кредитні програми підтримує бізнес, у нас керівник уряду нарікає на недостатню слухняність правоохоронної системи, щоб як слід “приструнити” непокірних підприємців…

Загалом, з принципу “батога та пряника”, керівник уряду використовує лише батіг. А він не лише значно менш ефективний за пряник, але й може бути просто шкідливим у період кризи.

- Багатьох, якщо не всіх, українців турбує питання стабільності національної валюти. Чи є Ви оптимістом щодо майбутнього гривні? Наскільки професійною, на Вашу думку, є робота Національного банку в період кризи?

- Роботу Національного банку я в цілому схильний оцінювати позитивно. Однак, потрібно розуміти, що можливості центробанку обмежені - щодо того ж курсу гривні Нацбанк може лише згладжувати коливання.

Багато лунало закидів щодо того, що різним банкам виділялися різні суми рефінансування. На моє глибоке переконання, це питання не має підстав бути предметом такого широкого суспільного обговорення. Національний банк виділяє рефінансування там, де бачить тимчасовий дефіцит коштів, що ставить під загрозу проведення комерційним банком платіжних операцій. Зупинка ж платіжних операцій - це справжній тромб в економічній системі.

Чого справді не вистачає Національному банку України, так це транспарентності - не лише оприлюднення певних прогнозів, оцінок, планів, але й доступне для кожного пересічного громадянина тлумачення усіх своїх дій. Певним прикладом для Нацбанку може слугувати Європейський центральний банк, який від часу свого заснування у 1998 році здобув репутацію найпрозорішого банку континенту, бо відтоді зробив ставку на прозорість і активні комунікації. Прозорість рішень полягає у негайному їхньому оприлюдненні, тлумаченні, поясненні можливих наслідків.

- Відомо, що нинішні урядовці нечасто дослухаються до порад фахівців, та все ж чи можете Ви окреслити ключові кроки, які варто здійснити, щоб не допустити подальшого погіршення соціально-економічної ситуації?

- Передусім Кабінету Міністрів потрібно почати думати про стратегічні речі. Вкрай не вистачає політики стимулювання підприємницької активності. Одним із дієвих механізмів могло б стати кредитування підприємств, які забезпечують приток валюти в країну. На місці керівника уряду я би за кошт держави забезпечив таким підприємствам часткову компенсацію вартості кредитної лінії на 12-14% річних у гривні. Це дало б змогу сприяти детінізації економіки, зміцнило б курс національної валюти, забезпечило б збільшення податкових надходжень, сприяло б зменшенню безробіття.

Інший важливий аспект - це відсутність в економіці так званих “довгих грошей”. Мова йде, передусім, про страхування (або, як кажуть в Європі, “убезпечення” життя) та недержавні пенсійні програми. Надання урядом податкових преференцій підприємствам, які реалізують для своїх працівників такі програми, дозволили б забезпечити надходження коштів у банківську систему, знову ж таки сприяли б детінізації та підвищили б реальну соціальну захищеність працівника.

Розмовляв Павло ТАРАСЮК.

P.S. Нещодавно у видавничому центрі “Академія” побачила світ монографія Михайла Довбенка “Криза економіки - не криза науки”, присвячена питанням подолання світової економічної кризи, яка зацікавить як фахівців, так і всіх небайдужих до ролі економічної теорії у глобалізованому світі.

Українське Слово, 16 листопада 2009

Мітки: Довбенко, Економіка, криза