Ми пам’ятаємо, якого широкого розголосу набуло  рішення Луганської обласної Ради від 25.04.2006 року  №2/13 «Про заходи по забезпеченню реалізації положень Указу Президента України від 07.04.06 року відносно російської мови на території Луганської області». Сутністю цієї постанови була спроба обласної Ради урівняти на регіональному рівні українську і російську мови.

Враховуючи мовну ситуацію у Луганській області  ця постанова, яка має красиву назву, фактично включала червоне світло для розвитку державної мови. В східних та південних регіонах ця подія могла бути і непоміченою, але, на щастя, в Україні збільшується кількість не байдужих, патріотично налаштованих громадян  яких мова, нація, держава -  це одне нерозривне ціле.

Першим кинувся на «амбразуру» антиукраїнської політики А. Назаренко – голова Луганської обласної організації УРП «Собор». Він звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовною заявою до Луганської обласної Ради про визнання вище названої постанови такою, що порушує його Конституційні права  як громадянина. Суд погодився з позицією А. Назаренка. Але історія не закінчилась.

Луганська обласна Рада подає апеляційну скаргу на постанову Ленінського районного суду м. Луганська до Донецького апеляційного адміністративного суду. Судові процеси тривали більше року. Але честь і правда перемогла. Донецький апеляційний  адміністративний суд став на захист прав А. Назаренка як громадянина України і скасував пункти постанови Луганської обласної Ради які ігнорували статус української мови як державної.

Як тут не пригадати відомий азійський вислів  «… собака гавкає, а караван іде…»

М. Баландюк

Мітки: культура